понедельник, 16 сентября 2013 г.



Вересень

Нещодавно я зустріла її.  сонячного дня серед гамірливого натовпу  мені стало так самотньо і так сумно, здалося що немає більше в світі радості . Вона була тут, ходила серед цих людей.  Шукала кому б запропонувати свою компанію, з ким поділитись своїми сумними спогадами та кому подарувати свої холодні обійми. Ми зустрілись поглядами , вона ледь помітно посміхнулась і зникла серед перехожих. Мій внутрішній океан сколихнувся і я відчула його солоні бризки на своїх гарячих щоках. Всередині так лоскотно – то спогади, сподівання, мрії з’являються і зникають в глибині мого серця. То була моя стара подруга - пані Меланхолія. Що ж, заходьте на каву…